Моє педагогічне кредо: Немає меж зростанню педагога, якщо він творить з вогником в душі.

Виховна година «Жити в світі, в якому є ВІЛ»



 

            Виховна година

          «Жити в світі, в якому є ВІЛ»



Мета: сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ; формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, які вимушені жити в умовах епідемії ВІЛ/СНІД.


Завдання заняття: підвищити рівень усвідомленості ситуації з поширенням ВІЛ в Україні; з'ясувати, як стигматизація сприяє поширенню інфекцій; закріпити знання щодо безпечної щодо зараження ВІЛ поведінки; продовжити формування гігієнічно доцільних поведінкових навичок.


Громадянські компетентності: активність, комунікативність,

поінформованість, толерантність, вміння свідомо обирати способи дії та поведінки і діяти відповідно, формулювати, висловлювати та аргументувати власну позицію.



Проблеми громадської освіти які висвітлюються в уроці:

національні, європейські та загальнолюдські цінності. Роль ЗМІ у суспільному житті. Ефективна комунікація. Вибір конструктивних форм взаємодії.



Хід заняття
1. Повідомлення теми і мети заняття.

Тема сьогоднішнього заняття „Жити в світі, в якому є ВІЛ". Воно присвячене проблемі профілактики ВІЛ/СНІДу і не тільки. СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Ми вже звикли, що 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного. Саме тому 1 грудня – "День боротьби зі СНІДом" перейменовано в „Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими".

Отже сьогодні, 1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими, який донедавна називався Міжнародним днем боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Вчитель записує на дошці або вивішує заготовлені аркуші з відповідними написами "1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими"

2. Що ми знаємо про ВІЛ і СНІД? Ситуації, в яких ми ризикуємо?
Вправа-вікторина: „Міфи і факти про ВІЛ/СНІД" (20 хв.)
Мета: узагальнити знання щодо ВІЛ/СНІДу, формувати в учнів розуміння власної відповідальності за ризик інфікування ВІЛ/СНІДом.

Вчитель:

Питання: Чи потрібно людині, яка живе у сучасному світі, знати про ВІЛ і СНІД?

Один мудрець сказав: „Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе і супротивника – перемога буде на твоєму боці". Під супротивником ми маємо на увазі ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити насамперед себе.

Бесіда:
Хто може бути інфікованим ВІЛ?

Скільки в середньому триває період, поки ВІЛ в організмі людини не спричиняє хворобу СНІД?

Нестача яких життєвих навичок підвищує ризик ВІЛ-інфікування? (Найчастіше це відсутність достовірної інформації про ВІЛ/СНІД, невміння захистити себе в ситуаціях ризику, ризикований спосіб життя).


Вправа "Ситуації, в яких ми ризикуємо" (5 хв.)
 
Мета:розглянути ситуації з життя людей, їхній ризик інфікуватися ВІЛ і можливі дії щодо запобігання його поширення.

Матеріали: 6 ситуацій, виписаних на окремих аркушах.  
                                                 Хід вправи

Питання: Чи відповідальна людина за наслідки своїх дій?
Учасники об’єднуються в 3 групи. Кожна група отримує по дві картки з описом ситуацій. Обговорюють і пропонують свій варіант поведінки в даній ситуації

І   група

1.     Твоя найкраща подруга зробила татуювання і пропонує тобі зробити теж саме (в неї залишилась голка та фарби), але попередила, що в разі відмови ваші стосунки зіпсуються.

2.     На вечірці вам пропонують спробувати наркотичну речовину, від якої отримуєш велике задоволення. Кількість шприців менша ніж кількість бажаючих, то ж комусь прийдеться скористатися вже використаним шприцом.

II   група

1.     У парку є фонтанчик для питної води. Чи можлива передача через нього ВІЛ-інфекції?

2.     Ви завжди з подругою плавали в басейні. Потім дізналися, що там займалися ВІЛ-інфіковані. Чи є ризик заразитися?


III   група

1.     На прийомі у лікаря Вам пропонують зробити щеплення простерилізованими шприцами (одноразові скінчилися). Ваші дії. Чи є ризик зараження ВІЛ-інфекцією?

2.     Ви завжди купували пресу в одному й тому ж кіоску, але дізнались, що продавець ВІЛ-інфікований. Чи є ризик заразитися? Чи будете ви далі купувати там газети і журнали?

3. Інформаційний блок

Темпи поширення ВІЛ вже в 90-і роки викликали паніку серед фахівців. Населенню ж тоді здавалося, що ця тема їх не обходить. Тим паче, в цей час країна переживала складні трансформації, економічну кризу. СНІД видавався чужою і далекою хворобою, не вартою того, щоб витрачати зусилля на проблему його профілактики. Треба було змусити людей задуматися над питаннями ризику, якому вони піддають себе і оточуючих через власну байдужість. В інформаційних повідомленнях робився акцент на тому, що СНІД – смертельно небезпечна хвороба, якою можна заразитися через голку і при безладних статевих контактах. В результаті склалися образи таких собі наркомана чи повії, з якими більшість населення ніяк себе не ототожнювала. У масовій свідомості сам факт ураження ВІЛ порівнювався з належністю до певного „асоціального" прошарку. З'явилися випадки агресивного ставлення до людей, щодо яких стало відомо про їх ВІЛ-позитивний статус. Так боротьба зі СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми. Люди й зараз рідко задумуються над тим, що подібне лихо може спіткати їх самих чи їхню сім'ю і вже завтра може виявитись, що вони самі – клієнти СНІД-центру.

Це була не просто зміна назви. Ця зміна стала результатом усвідомленості суспільством простого факту: боротися треба з інфекцією, а не з людьми.

Якщо раніше ключовими поняттями в профілактиці поширення ВІЛ/СНІДу були власне хвороба і боротьба з нею (зліва в стовпчик вчитель записує слова .,СНІД" (хвороба) і „боротьба"), то сьогодні ми говоримо про людей, які живуть з ВІЛ, та ставлення до них суспільства, (справа в стовпчик –слова „ВІЛ-інфіковані" (люди) та „порозуміння").

4. ВІЛ-позитивні і сьогодення. Вправа "Дискусія" (7 хв.).

Ведучий об’єднує учасників у дві групи: в одній групі – учасники, які добирають аргументи щодо негативного ставлення до хворих на СНІД, у другій – які мають висловлювати толерантне ставлення до хворих на
СНІД.
Групам пропонуються питання такого змісту:

Що ви відчуєте, якщо дізнаєтесь, що хтось із Ваших друзів хворіє на СНІД?
Чи  вважаєте  Ви,  що  хворій  на
СНІД  людині  слід
залишити роботу (навчання)? (Обґрунтуйте
відповідь)
Чи всі люди повинні пройти тестування на ВІЛ? Чому „так" або "ні"?


Як суспільство повинно поводитись з людиною, яка одержала позитивний результат тесту?
Чи потрібно попередити свого статевого партнера про захворювання? (Обґрунтуйте відповідь)

Що є більшим злом – СНІД чи люди, які хворі на СНІД?

Групи по черзі дають відповіді на питання, наводять аргументи, які обґрунтовують їх думку. Під час дискусії ведучий намагається зрозуміти, на яких знаннях і цінностях ґрунтуються відповіді учнів. Після дискусії учитель пояснює переваги толерантного ставлення суспільства до людей, хворих на СНІД

Висновок:
Думка, яка панує в суспільстві щодо ВІЛ/СНІД, сьогодні характеризується:

нетерпимістю до ВІЛ-інфікованих; хибністю думки, що хворі на СНІД створюють загрозу для

суспільства;

байдужістю та безпечністю більшості громадян, переконаних, що ця проблема їх не торкнеться;

впевненістю більшості людей, що ВІЛ уражає лише наркоманів, представників секс-бізнесу та медичних працівників (меншою мірою);

переконаністю більшості громадян у тому, що вирішення проблеми ВІЛ/ СНІД полягає у боротьбі з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД, а не з ВІЛ.

5. Толерантність до хворих на ВІЛ/СНІД

Вправа: «Як можна висловити підтримку і надати допомогу ВІЛ- позитивному знайомому, другу?» (5 хв.)
Вчитель: Доведено: вірус імунодефіциту не передасться від хворого здоровому під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому підстави вважати, що ті, хто знаходяться поруч, його бояться. Хворі на СНІД потребують особливої уваги, дбайливого, душевного ставлення оточення, друзів і родичів. Таке ставлення вкрай необхідне, бо ці люди через свій хворобливий стан часто бувають пригніченими, відчувають різні страхи. Важко уявити, який тягар взяли на себе чоловік ВІЛ-інфікованої дружини; друг молодої дівчини-вірусоносія; мати маленького сина, якого заразили в лікарні; лікар, який підтримує душевну й фізичну рівновагу пацієнта; чоловік, який спиняє свого інфікованого друга на краю прірви. Співіснування з інфікованими ВІЛ для багатьох людей стає випробуванням справжніх людських якостей, щирості материнських, подружніх та дружніх почуттів, фактично мірилом їхньої людяності. Кожній людині важливо виявляти співчуття до ВІЛ-позитивних людей та вміти протидіяти дискримінації і підтримувати людей, які живуть з ВІЛ.

Я передаю по ряду список. Учень, який сидить зліва, читає варіант поведінки, а той, хто сидить справа, моделює його, не використовуючи варіант у дужках.


Вчитель передає по ряду наведений нижче список

1.     Привітайтеся («привіт», «як справи», «радий бачити»).
2.     Сядьте поруч («ти не проти»).
3.     Захистіть від нападок, образ ("можеш розраховувати на мене").

4.     Вислухайте («я радий, що ти довіряєш мені»).
5.     Зателефонуйте (з будь-якого приводу).
6.     Візьміть за руку (можна і мовчки).
7.     Поспілкуйтесь, але не нав'язуйтесь (про хобі, почуття, новини, тощо).

8.     Запевніть у своїй дружбі («я ціную твою дружбу»).
9.     Запитайте, чим Ви можете допомогти («що я можу зробити для

тебе?»).
10. Запросіть на свято («обов'язково приходь на день народження»). 11. Прийдіть у гості (особливо, якщо робили це раніше «можна я зайду
завтра в гості?»).

12. Відсвяткуйте якусь подію («чому б нам не відсвяткувати це, в мене є вільний час»).

13. Познайомте зі своїми друзями («а це мої приятелі, хочеш, познайомлю»).

14. Пограйте разом («у мене є чудова гра, приходь»).
15. Поговоріть про майбутнє («які в тебе плани після школи/училища»). 16. Напишіть листа (якщо Ви проживаєте в різних населених пунктах або не наважуєтесь поговорити віч-на-віч, зрештою, у багатьох є

доступ до Інтернет і електронна пошта).
6. Підсумок заняття

На щастя, є ряд факторів, усвідомлення яких допомагає планувати і впроваджувати заходи, спрямовані на призупинення не тільки епідемії ВІЛ/СНІДу, а й епідемії страхів і чуток, якими переповнена вся історія виявлення і розвитку пандемії. Зокрема:

шляхи передачі інфекції відомі, обмежені і можуть бути контрольовані людиною;

розвиток інфекції можна вповільнювати медикаментозним шляхом, тим самим продовжуючи життя – так ВІЛ-інфекція перетворюється на варіант хронічної хвороби;

у ході лікування концентрація вірусу в рідинах організму знижується, що майже унеможливлює передачу інфекції;

зняття стигми з ВІЛ-інфікованості та ВІЛ-інфікованих поліпшує

життя не тільки їм та їхньому оточенню, а й сприяє своєчасному зверненню за допомогою, уникненню ризикованих контактів тощо. Від страху і стигматизації, пов'язаної з ВІЛ/СНІДом, людство

поступово переходить до усвідомлення того, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про ВІЛ-інфекцію та про те, яка вона небезпечна. Вочевидь, настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може виявитись будь-хто, жити в світі, де є ВІЛ.

Складання "пам'ятки безпеки" (5 хв.)


Матеріал: окремі картки, на яких записані способи, якими ВІЛ передається чи не передається.
Дошка ділиться вертикально на 2 частини (або вивішуються 2 великі аркуші). На одній частині дошки (першому аркуші) прикріплюється або малюється червоне коло – сигнал небезпеки, на іншій (другому аркуші) – зелене коло. Картки тасуються і порівну діляться між командами. Команда читає текст на картці і прикріплює її в обраній зоні (безпека – небезпека), даючи короткий коментар, (якщо група не достатньо поінформована, можна застосувати варіант з підказкою групи: безпека – всі сидять, небезпека – встають, плескають в долоні тощо).

Червоний колір: ВІЛ передається:
  • через кров та інші рідини організму; якщо користуються використаними ВІЛ-інфікованими шприцами;
  • якщо інтимні стосунки з ВІЛ-інфікованим не захищені (особливі стосунки між чоловіком і жінкою);
  • якщо переливають заражену кров; якщо дитина народжується від ВІЛ-інфікованої матері (часто);
  • якщо контакти з кров'ю зараженої ВІЛ людини незахищені.

Зелений колір: ВІЛ не передасться:

  • через чхання, кашель;
  •  за умови перебування в одному приміщенні з людиною, яка
  • інфікована ВІЛ;
  • якщо сидіти за однією партою, користуватися спільними
  • предметами та книжками;
  • якщо потискати руки;
  • якщо користуватися спільним посудом, постільною білизною, рушниками;
  • якщо користуватися спільними: ванною кімнатою, туалетом, сауною, басейном;
  • від домашніх тварин;
  • через поцілунки; через укуси комах; через обійми.

Немає коментарів:

Дописати коментар